Потсдам - передмістя Берліна, місто відносно невелике, але з неймовірною кількістю пам'яток і багатою історією. За кількістю цікавих місць на одиницю площі Потсдам займає перше місце в Німеччині.
Потсдаму більше 1000 років, але його доля змінилася кардинальним чином у 1660 році, коли він був обраний мисливською резиденцією Фрідріха Вільгельма I, принца Бранденбурга. Згодом місто стало резиденцією прусської королівської сім'ї. Величні будівлі були зведені переважно під час правління Фрідріха Великого. Палаци та парк Сан-Сусі відомі своїми англійськими садами й інтер'єрами у стилі рококо.
Обійти все пішки досить непросто, надто великі відстані. Ми були на велосипедах і за 6 годин відчутно втомилися, при цьому подивилися не все. Можна навіть сказати так, Потсдам - ідеальне місто для відвідування на велосипеді. Напевно, саме тому тільки у Потсдамі можна взяти велосипед в оренду відразу на платформі, на яку приїжджає міська електричка з Берліна.
Від вокзалу ми поїхали направо вздовж озера Тіфер. Перший цікавий об'єкт - парк Бабельсберг і однойменний замок, збудований у 1835-1849 роках. Понад п'ятдесят років замок служив літньою резиденцією принца Вільгельма, майбутнього кайзера Вільгельма I і його дружини Августи. У замку та прилеглому парку 22 вересня 1862 король Вільгельм I прийняв для бесіди Бісмарка, за підсумками якої Бісмарк був призначений прем'єр-міністром і міністром закордонних справ. Обов'язково обійдіть замок довкола - знайдете кілька цікавих місць серед дерев.
Від замку відкривається вид на міст Глініке. Міст був побудований у 1906 році, він звичайнісінький, але тим не менш відомий на весь світ. 10 лютого 1962 року тут відбувся обмін радянського шпигуна Рудольфа Абеля на збитого над СРСР пілота американського розвідувального літака Ф. Г. Пауерса (Francis Gary Powers) й американського студента Фредеріка Прайора (Frederic Pryor). Згодом були проведені інші обміни, і міст у пресі назвали "шпигунським".
Проїхавши по мосту, прямуємо далі до палацу Цецилієнхоф у Новому саду. Ще одне місце, що стало знаменитим завдяки післявоєнним подіям. Будівля в англійському сільському стилі була зведена в 1914-1917 роках. Остання резиденція Гогенцоллернів була побудована Вільгельмом II для свого сина кронпринца Вільгельма та його дружини Цецилії. Парадний двір прикрашає квіткова клумба у формі червоної зірки, яку розбили радянські солдати при підготовці до Потсдамської конференції, що проходила тут з 17 липня по 2 серпня 1945 року.
Глави урядів трьох держав - Гаррі Трумен (США), Йосип Сталін (СРСР) і Вінстон Черчілль (Великобританія) визначили тут подальші кроки з післявоєнного устрою Європи. Переважно всі питання стосувалися зміни кордонів Німеччини й СРСР. Перебуваючи на конференції в Цецилієнхофі, Трумен віддав телефоном наказ про скидання атомної бомби на Хіросіму.
Декілька кімнат на даний момент є музеєм, більша ж частина палацу - готель.
Рухаємося далі й під'їжджаємо до дуже незвичайної споруди - Бельведеру на горі Пфінгстберг. Павільйон-палац повинен був стати частиною великого архітектурного ансамблю, задуманого королем Фрідріхом Вільгельмом IV, що посів престол у 1840 році. Навколо планувався терасний парк з водними каскадами. Шкода, але побудований був тільки Бельведер.
Вхід платний, спіральними сходами можна піднятися на дах. Щоправда, не скажу, що панорама нагорі сильно мальовнича.
По вулиці Фойтальревег їдемо до парку Сан-Сусі та входимо до нього позаду палацу Сан-Сусі. В'їзд на велосипедах у парк заборонений. До цього всі відвідані нами місця у Потсдамі були небагатолюдні, але в парку туристів дуже багато. Саме сюди їх усіх привозять і саме тому ми не любимо такі місця.
Парковий ансамбль Сан-Сусі займає площу 290 га і є найбільшим і найвідомішим у Бранденбурзі. У XVIII-XIX століттях при Фрідріху Вільгельмі IV і Фрідріху Великому парк був оформлений у стилях рококо і класицизму і став центром цілісного твору архітектурного та садового мистецтва. Палац Сан-Сусі, зведений за проектом короля Фрідріха Великого у 1745-1747 роках, є найвідомішим палацом Потсдама. Палац, парк та інші спорудження Потсдама внесені до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
У парку є декілька інших палаців і цікавих споруд, але в нас уже не залишалося сил і довелося повертатися. Другим чинником, що вплинув на рішення, була величезна кількість туристів у парку. Ще б ми хотіли відвідати:
